„паМ’ЯТАти” – презентація відеоверсії і розмова з Олею Михайлюк

Оля Михайлюк — ідея / відео / текст / голос
Валерій Чоботар, Олег Божко — текст / голос
Марк Токар, контрабас, і Олексій Ворсоба, акордеон — музика

27 квітня 18.00

Зустріч відбудеться в онлайн режимі, пряму трансляцію можна буде дивитись на сторінці Українського дому.

Це документальні відео та інтерв’ю, квіти та дірки в парканах, спокійні та відсторонені розмови про річки Папуа Нової Гвінеї, траєкторії яблуневих пелюсток під час обстрілів, історію зеленого папуги зі зруйнованого будинку та про м’яту на подвір’ї, де були востаннє в 2014му. А ще про те, як опинитися серед війни тому, хто завжди вважав себе пацифістом. Ландшафтний дизайнер, тренер з фрі-файту і перформерка. Вони не збиралися бути всередині. Але не змогли встояти осторонь.

Влітку 2014го Оля Михайлюк на кілька тижнів опинилася на окупованій території на сході України. Електричка Донецьк-Луганськ, яка привезла її до станції Алчевськ, виявилася останньою. Наступного дня в Дебальцево підірвали колії, залізничне сполучення було перервано. В місті щодня з’являлося більше людей в камуфляжі, в магазинах зникали продукти, дедалі частіше чутно було обстріли, тривога росла.

Оля Михайлюк:

Світ звузився до одного подвір’я. В ньому багато м’яти… Комусь м’ята допомагає заспокоїтися й примиритися з власними спогадами, комусь допомагає згадати. Але я не ставлю за мету всіх вилікувати. В кожного своя трава.

Проект вперше показаний на фестивалі документального театру й перформансу Akcent у Празі в листопаді’2016, в березні’2017 — в шести прифронтових містах на сході України, а також у Варшаві, та Києві. Допрацьовану відеороботу, з перекладами польською й англійською, наприкінці квітня’2021 планується презентувати в Маріуполі та Познані, Старобільську та Вроцлаві.